Вплив строків сівби на продуктивність пшениці озимої

Abstract

Мета. Визначити й науково обґрунтувати особливості росту і розвитку рослин та формування продуктивності пшениці озимої залежно від строків сівби на дерново-середньопідзолистих супіщаних ґрунтах в умовах Полісся. Методи. Польовий, лабораторний, вимірювально-ваговий, порівняльний,статистичний і дисперсійний. Результати. Наведено особливості формування продуктивності пшениці озимої залежно від строків сівби впродовж 20-ти років. Доведено, що за роки досліджень рослини раннього строку сівби (10 вересня) щодня восени отримували на 11,7°С більше тепла, ніж за пізнього строку сівби (10 жовтня). За сівби 10 вересня після припинення вегетації рослини мали найвищі показники росту і розвитку порівняно із наступними строками сівби. У середньому за роки досліджень маса рослин пшениці озимої за період сівби з 20 вересня по 10 жовтня на момент припинення осінньої вегетації у 2,3–13,9 раза була меншою за масу рослин,висіяних 10 вересня. Установлено, що після припинення вегетації уміст цукрів у рослинах пшениці озимої за сівби 10 вересня становив 14,9%, що в 2,1 раза більше, ніж за сівби 10 жовтня. Найкращі умови формування асиміляційного листкового апарату рослин пшениці у весняно-літній період створювалися за сівби в ІІ–ІІІ декадах вересня. Залежно від строків сівби площа листя рослин пшениці озимої у фазі колосіння становила в пшениці озимої 37,7–43,8 тис. м2/га. За роки проведення досліджень установлено, що запізнення із сівбою на 10–30 днів призводить до зниження урожайності зерна на 8,4–28,7% порівняно із сівбою 10 вересня. Висновки. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої (3,56 т/га) в умовах Полісся отримано за сівби 10 вересня. За сівби 10 жовтня урожайність зерна пшениці знижувалася на 1,02 т/га.

Goal. To determine and scientifically substantiate the peculiarities of the growth and development of plants and formation of productivity of winter wheat depending on sowing time on soddy averagepodzolic sandy loam soils in the conditions of Polissia. Methods. Field, laboratory, measurements, comparative, statistical and variance. Results. Features of formation of productivity of winter wheat depending on sowing time for 20 years are given. It is proved that through years of research the plants of the early sowing date (September 10) received daily on 11.7°C more heat than that of late sowing (October 10). At sowing on September 10 after the termination of vegetation the plants had the highest rates of growth and development as compared to subsequent sowing dates. On average per year of research, the mass of plants of winter wheat sowed in the period from September 20 to October 10 was in 2.3–13.9 times less at the time of the termination of the autumn growing season than the mass of plants sown on September 10. It is established that after the termination of the growing season the sugar content in the lants of winter wheat at sowing on September 10 was 14.9%,which is 2.1 times more than for sowing on October 10. The best conditions for the formation of the assimilation apparatus of a leaf of wheat plants in the spring-summer period were created in the II–III decades of September. Depending on the time of sowing the leaf area of plants of winter wheat at the heading stage was 37.7–43.8 thousand m2/ha. Over the years of study, they found that delay sowing by 10–30 days leads to a decrease in grain yield by 8.4–28.7% as compared to sowing on September 10. Conclusions. The maximum grain yield of winter wheat (3,56 t/ha) in the conditions of Polissia was received at sowing on September 10. At sowing on October 10 the grain yield of wheat decreased by 1.02 t/ha.

Цель. Определить и научно обосновать особенности роста и развития растений и формирования продуктивности озимой пшеницы в зависимости от сроков сева на дерново-среднеподзолистых супесчаных почвах в условиях Полесья. Методы. Полевой, лабораторный, измерительно-весовой, сравнительный, статистический и дисперсионный. Результаты. Приведены особенности формирования продуктивности озимой пшеницы в зависимости от сроков сева в течение 20-ти лет. Доказано, что за годы исследований растения раннего срока сева (10 сентября) ежедневно осенью получали на 11,7°С больше тепла, чем за позднего срока сева (10 октября). При посеве 10 сентября, после прекращения вегетации растения имели самые высокие показатели роста и развития по сравнению с последующими сроками сева. В среднем за годы исследований масса растений озимой пшеницы за период сева с 20 сентября по 10 октября на момент прекращения осенней вегетации в 2,3–13,9 раза была меньше массы растений, высеянных 10 сентября. Установлено, что после прекращения вегетации содержание сахаров в растениях озимой пшеницы при посеве 10 сентября составил 14,9%, что в 2,1 раза больше, чем при посеве 10 октября. Лучшие условия формирования ассимиляционного листового аппарата растений пшеницы в весенне-летний период создавались при посеве во II–III декадах сентября. В зависимости от сроков сева площадь листьев растений озимой пшеницы в фазе колошения составляла в пшенице озимой 37,7–43,8 тыс. м2/га. За годы проведения исследований установлено, что опоздание с посевом на 10–30 дней приводит к снижению урожайности зерна на 8,4–28,7% по сравнению с посевом 10 сентября. Выводы. Максимальную урожайность зерна озимой пшеницы (3,56 т/га) в условиях Полесья получено при посеве 10 сентября. При посеве 10 октября урожайность зерна пшеницы снижалась на 1,02 т/га.