Контролювання бур'янового компоненту у посівах кукурудзи за використання страхових гербіцидів

Abstract

Отримання високих і стабільних урожаїв кукурудзи можливе лише за умови дотримання технології вирощування та комплексної системи захисту від шкідливих організмів. У її основу входить захист посівів кукурудзи від бур’янів, оскільки ця культура відноситься до найбільш слабких за конкуренцією з бур’янами у агрофітоценозах. Особливості захисту посівів кукурудзи від найбільш поширених видів бур’янів мають ґрунтуватися на знанні їх видового складу із обов’язковим врахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов вирощування культури. У статті досліджено ефективність використання окремих післясходових гербіцидів і їх бакових сумішей у посівах кукурудзи щодо зменшення присутності бур’янового компоненту і покращення показників урожайності. Дослідження проведено на малородючих супіщаних ґрунтах Полісся. Проведено моніторинг присутності та чисельності бур’янів у посівах кукурудзи. Встановлено, що в незначній мірі в агрофітоценозі кукурудзи переважали однодольні види бур’янів, зокрема мишій сизий, півняче просо, пирій повзучий. З дводольних видів найчастіше зустрічалися лобода біла, щириця звичайна, гірчак шорсткий. У результаті застосування гербіцидів Тітус і Пріма окремо, отримано ефективність зменшення бур’янового компоненту на рівні 56,1, і 47,5 %, відповідно. При вивченні бакових сумішей аналогічних препаратів встановлено значно вищу їх ефективність. У варіанті досліду з нормами досліджуваних препаратів 0,05 кг/га і 0,4 л/га отримано найвищий показник технічної ефективності, що становив 92,5 % до забур’яненого контролю. Показники урожайності в цьому варіанті також були найвищими і становили 5,7 т/га, що на 3,0 т/га більше, порівняно із забур’яненим контролем. У варіанті досліду з ручним прополюванням чисельність бур’янів була дещо більшою у порівнянні з кращим варіантом досліджуваної бакової суміші. Показник урожайності у цьому варіанті досліду становив 5,3 т/га.

Obtaining high and stable yields of corn is possible only under conditions of maintaining a cultivation technology as well as a complex system of protection against pests. This system is based on the protection of maize crops against weeds, as this crop is considered to be one of the weakest, competing with weeds, in agrophytocenosis. The peculiarities of maize crops protection against the most common types of weeds should be based on the knowledge of their species composition, taking into account the specific soil and climatic conditions of the crop cultivation. The article investigates into the effectiveness of certain postemergent herbicides and their tank mixtures applied on maize crops and aimed at reducing the presence of weeds as well as improving the yield indices. The study was conducted on low-fertile sandy soils of Polissia. The presence and number of weeds in maize crops were monitored. It was ascertained that monocotyledonous weed species, namely Setaria pumila, Echinochloa crus-galli, and Elymus repens were slightly prevalent in the agrophytocenosis of maize. Dicotyledonous species were presented by Chenopodium album, Amaranthus, and Persicaria lapathifolian. The separate application of herbicides Titus (water-soluble granules) and Prima (ssuspension emulsion) resulted in effectiveness of weed reduction at 56.1 % and 47.5 %, respectively. The study of tank mixtures of analogous agents showed a notably higher efficiency. The highest index of technical efficiency amounted to 92.5 % before the weed control was obtained in the experiment with the norms of the examined preparations 0.05 kg/ha and 0.4 l/ha. The yield indices in this variant were also the highest and amounted to 5.7 t/ha, which is 3.0 t/ha more compared to the weed control. In case of manual weeding, the number of weeds was slightly higher compared to the better variant of the tank mixture under study. The yield index in this version of the experiment was 5.3 t/ha.

Получение высоких и стабильных урожаев кукурузы возможно лишь при условии соблюдения технологии выращивания и комплексной системы защиты от вредных организмов. В ее основу входит защита посевов кукурузы от сорняков, поскольку эта культура относится к наиболее слабым по конкуренции с сорняками в агрофитоценозах. Особенности защиты посевов кукурузы от наиболее распространенных видов сорняков должны основываться на знании их видового состава с обязательным учетом конкретных почвенно-климатических условий выращивания культуры. В статье исследована эффективность использования отдельных послевсходовых гербицидов и их баковых смесей в посевах кукурузы по уменьшению присутствия сорных компонентов и улучшению показателей урожайности. Исследование проведено на малоплодородных супесчаных почвах Полесья. Проведен мониторинг присутствия и численности сорняков в посевах кукурузы. Установлено, что в незначительной степени в агрофитоценозах кукурузы преобладали однодольные виды сорняков, в том числе щетинник сизый, петушиное просо, пырей ползучий. С двудольных видов чаще всего встречались марь белая, щирица обыкновенная, горец шероховатый. В результате применения гербицидов Титус и Прима отдельно получено эффективность уменьшения сорными компонента на уровне 56,1, и 47,5%, соответственно. При изучении баковых смесей аналогичных препаратов установлено значительно более высокую их эффективность. В варианте опыта с нормами исследуемых препаратов 0,05 кг / га и 0,4 л / га получен самый высокий показатель технической эффективности, составляющий 92,5% от сорнякового контроля. Показатели урожайности в этом варианте также были высокими и составили 5,7 т / га, что на 3,0 т / га больше по сравнению с сорняковым контролем. При проведении опыта с ручной прополкой численность сорняков была несколько большей по сравнению с лучшим вариантом исследуемой баковой смеси. Показатель урожайности в этом варианте опыта составлял 5,3 т / га.