Правовий статус землевласників Правобережної України в другій половині XIX – на початку XX ст.

Abstract

У статті досліджено правовий статус землевласників Правобережної України в другій половині XIX – на початку XX ст. Зазначено, що економічною основою дня розвитку сільського господарства, промисловості, а відтак підприємництва стали, в першу чергу, великі землеволодіння підприємливих дворян, які на базі своїх маєтків зуміли створити прибуткові товарні господарства. Власність на землю стала основою їх підприємницької діяльності. Правовий статус землевласників досліджуваного періоду визначено в положеннях селянської та столипінської аграрних реформ. У ході реформувань у сільському господарстві другої половини XIX – початку XX ст. відбулися докорінні зміни у сфері землеволодіння і землекористування, які сприяли більш ефективному господарюванню, розвитку підприємництва. Окрім того, поряд з недоліками тогочасного законодавства, протекціонізмом царизму щодо дворянства, гарантована недоторканність власності сприятливо впливали на соціально-економічні процеси. Сільське господарство в історії України є сферою діяльності значної частини населення. Земля була й залишається невичерпним джерелом суспільного багатства Реорганізація колгоспів і радгоспів та розподіл власності на селі об’єктивно спричинили дезінтеграційні та деструктивні процеси. Прикро, що споконвіку працьовите українське село, яке несе у прийдешні покоління досвід господарювання на землі, донині не знайшло комфортного притулку на щаблях сучасності. І хоча наперекір руйнації з’являються сільські підприємці – паростки вмілого господарювання на землі, однак продовжується соціально-економічний занепад села. Руйнівні процеси на селі здатні зупинити політична воля і компетентність державників, максимальні інвестиції та підготовлені спеціалісти сільського господарства. Проблема землі та права власності на неї залишаються ключовими у діяльності урядових кіл та суспільства.