Теоретичні та практичні аспекти формування системи інноваційного менеджменту територіального розвитку

Abstract

Установлено, що самовдосконалення систем – головна мета їхнього існування. Розвиток є обов’язковим елементом існування систем, що являють собою невпинний рух, еволюцію простору і структур у ньому. Людина та простір (територія) як живі системи, що розвиваються, нерозривно пов’язані з процесом самовдосконалення. Людина, змінюючи себе, змінює середовище свого існування. Життєдіяльність людини можлива лише в гармонії з природою, що досягається завдяки природо доцільній безвідходній життєдіяльності, цілісному біоадекватному підходу до освіти та виховання, веденню органічного землеробства і пермакультурного дизайну.

Установлено, что самосовершенствование систем – главная цель их существования. Развитие является обязательным элементом существования систем, представляет безостановочное движение, эволюцию пространства и структур в нем. Человек и пространство (территория) как живые развивающиеся системы неразрывно связаны с процессом самосовершенствования. Человек, меняя себя, меняет среду своего обитания. Жизнедеятельность человека возможна только в гармонии с природой, которая достигается благодаря природосообразной безотходной жизнедеятельности, целостному биоадекватному подходу к образованию и воспитанию, ведению органического земледелия и пермакультурного дизайна.

The article claims that the improvement of systems – the main purpose of their existence. Development is a mandatory element that characterizes the existence of systems. It is non-stop movement, the evolution of space and structures within it. Each person, when it changes itself, changes their environment. Human activity is only possible in harmony with nature, which is achieved through environmentally friendly waste-free life, bio adequate holistic approach to education and training, maintenance of organic farming and permaculture design.