Теоретико-методологічні основи раціонального використання земельних ресурсів

Abstract

Аграрна спрямованість країни вимагає удосконалення використання земельних ресурсів як основного фактора виробництва і впровадження еколого-економічних засад збалансованого землекористування. Земельні ресурси є стратегічною складовою природокористування. Інтенсивність їх використання пов’язують із виконанням одночасно декількох функцій, серед яких варто виділити функцію територіального базису розміщення різних галузей народного господарства, функції природного ресурсу та основного засобу виробництва. Надзвичайно велике значення земельні ресурси мають як основний засіб і предмет праці у сільському та лісовому господарствах. Водночас, протягом останніх десятиліть спостерігається тенденція до погіршення стану земельних ресурсів, особливо використання земель сільськогосподарського призначення. Земля в аграрному секторі через належні їй природні властивості та ретельні умови обробки може бути використана нескінченно не тільки як територіальний ресурс, але також як субстанція здатна забезпечити життєдіяльність життєдіяльності для отримання харчових продуктів та сировини для переробної промисловості.

Land resources are not just a component of the environment, territory where the population resides and the countries administrative delimitation structure is conducted but, first of all – economic resources: agricultural land, forests, mineral deposits. Exhaustiveness is one of these resources characteristics that’s why their rational and scientifically justified use is the key to each country economic prosperity. In order to achieve sustainable development it is necessary to use natural resources in such way when society material needs satisfaction meet optimum from involved in economic turnover resources and also their condition for future generations preservation. The way of land use in agriculture is significantly different from other industries where it is operated purely as a the spatial basis and mineral source – exhaustible resource, that is the specific agricultural production feature.Land in the agricultural sector due to its inherent natural properties and under careful treatment conditions could be used infinitely not only as a territorial resource, but also as the substance is able to provide living organisms vital functioning in order to obtain food products and raw materials for processing industries.

Аграрная направленность страны требует усовершенствования использования земельных ресурсов как основного фактора производства и внедрение эколого-экономических основ сбалансированного землепользования. Земельные ресурсы являются стратегической составляющей природопользования. Интенсивность их использования связывают с выполнением одновременно нескольких функций, среди которых стоит выделить функцию территориального базиса размещения различных отраслей народного хозяйства, функции природного ресурса и основного средства производства. Чрезвычайно большое значение земельные ресурсы имеют как основное средство и предмет труда в сельском и лесном хозяйствах. В то же время, в течение последних десятилетий наблюдается тенденция к ухудшению состояния земельных ресурсов, особенно использование земель сельскохозяйственного назначения. Земельные участки в сельскохозяйственном секторе из-за присущих ему природных свойств и в условиях тщательного лечения могут использоваться бесконечно не только как территориальный ресурс, но также и как вещество способно обеспечить жизнедеятельность живых организмов для получения пищевых продуктов и сырья для обрабатывающей промышленности.