Вплив різних способів лікування котів, хворих на отодектоз, на клінічний стан та гематологічні показники

Abstract

Збудник отодектозу – кліщ-шкіроїд Otodectes cynotis (Hering, 1938), паразитує на шкірі внутрішньої поверхні вушної раковини і в зовнішньому слуховому проході. Дослідниками встановлено високу ефективність макроциклічних лактонів, особливо дорамектину, щодо збудників акарозів. Однак, автори також зазначають імунодепресивну та гепатотоксичну дію івермектинів на організм тварин. Тому комплексна терапія за отодектозу повинна включати також імуностимулюючі та гепатопротекторні засоби.

Возбудитель отодектоза – клещ-кожеед Otodectes cynotis (Hering, 1938), паразитирует на коже внутренней поверхности ушной раковины и в наружном слуховом проходе. Исследователями установлена высокая эффективность макроциклических лактонов, особенно дорамектина, в отношении возбудителей акарозы. Однако, авторы также отмечают иммунодепрессивное и гепатотоксическое действие ивермектина на организм животных. Поэтому комплексная терапия с отодектозом должна включать также иммуностимулирующие и гепатопротекторные средства.

Otodectozoic agent – Otodectes cynotis mite (Hering, 1938), parasites on the skin of the inner surface of the anus and in the external auditory passage. The researchers found high efficiency of macrocyclic lactoins, especially doramectin, in relation to acaricidal agents. However, the authors also note the immunosuppressive and hepatotoxic effects of ivermectins on the body of animals. Therefore, complex oedectomy therapy should also include immunostimulating and hepatoprotective drugs.