Детермінанти розвитку сільської економіки

Abstract

Розглядаються дефініції понять «сільська місцевість», «сільські території», «сільський розвиток» та «сільська економіка». Вивчено зарубіжний досвід методики ідентифікації сільських територій. Здійснено огляд критеріїв класифікації сільських територій та визначено основні підходи: демографічний, географічний, економіко-географічний та статистичний. Розглянуто політику ЄС щодо розвитку сільських територій та окреслено головні вектори сільського розвитку країн-членів, зокрема: конкурентоспроможність, навколишнє середовище, менеджмент земельних ресурсів, економічна диверсифікація та якість життя сільського населення. Окреслено пріоритети, структуру та процес реалізації програм розвитку сільських територій ЄС. Ідентифіковано детермінанти розвитку сільської економіки, головними з яких є такі: природно-ресурсний потенціал, еколого-економічна рівновага, багатофункціональність економіки, економіко-географічне положення, демографічна ситуація та соціально-культурний розвиток. Встановлено, що сільська економіка має бути диверсифікованою та багатофункціональною, забезпечувати зростання ефективності використання ресурсного потенціалу, високий рівень зайнятості та доходності сільського населення, комфортні умови проживання, сприяти розвитку соціальної інфраструктури. Визначено такі головні проблеми кризового стану сільської економіки в Україні: агроцентрична модель сільського розвитку, низький рівень зайнятості, високий рівень смертності і знелюднення сільських територій, зруйнована соціальна інфраструктура. Окреслено основні переваги розвитку сільської економіки, головними з яких є наступні: задоволення потреб сільського населення у товарах і послугах, залучення їх до продуктивної зайнятості, забезпечення соціального захисту вразливих верств населення, нагромадження соціального капіталу, підвищення економічної стійкості сільських громад, гармонізація еколого-економічного розвитку сільських територій, підвищення ефективності господарської діяльності, розвиток альтернативних сфер бізнесу.

The article touches upon the definitions of «rural territories», «rural areas», «rural development» and «rural economics». The foreign experience of the methodology of identification of rural areas is studied. An overview of the criteria for classification of rural areas is reviewed and theirs main approaches are identified, such as demographic, geographic, economic and geographical and statistical. The EU policy on rural development is considered and the main vectors of rural development in the member states are outlined, in particular competitiveness, the environment, land management, economic diversification and quality of life of the rural population. The determinants of rural economy development are identified. The main ones are: natural resource potential, ecological and economic equilibrium, multifunctionality of the economy, economic and geographical situation, demographic situation and socio and cultural development. It is established that rural economy should be diversified and multifunctional, increase resource efficiency, high employment rate and profitability of rural population, and comfortable living conditions, as it is closely connected with natural, biological and climatic resources. The main problems of the crisis situation of the rural economy in Ukraine are defined, such as: agrocentric model of rural development, low employment rate, high mortality rate and social infrastructure. The authors identify the main advantages of the development of rural economy, the main of which are: satisfaction of needs of the rural population in goods and services, their involvement in productive employment, social protection of vulnerable groups of population, accumulation of social capital, increase of economic stability of rural communities, harmonization of ecological and economic development of the village, increase of economic activity efficiency, development of alternative business spheres.

Рассматриваются дефиниции понятий «сельская местность», «сельские территории», «сельское развитие» и «сельская экономика». Изучен зарубежный опыт методики идентификации сельских территорий. Осуществлен обзор критериев классификации сельских территорий и определены основные подходы: демографический, географический, экономико-географический и статистический. Рассмотрена политика ЕС по развитию сельских территорий и намечены главные векторы сельского развития стран-членов, в частности конкурентоспособность, окружающая среда, менеджмент земельных ресурсов, экономическая диверсификация и качество жизни сельского населения. Определены приоритеты, структура и процесс реализации программ развития сельских территорий ЕС. Идентифицированы детерминанты развития сельской экономики, главными из которых являются: природно-ресурсный потенциал, эколого-экономическое равновесие, многофункциональность экономики, экономико-географическое положение, демографическая ситуация и социально-культурное развитие. Установлено, что сельская экономика должна быть диверсифицированной и многофункциональной, обеспечивать рост эффективности использования ресурсного потенциала, высокий уровень занятости и доходности сельского населения, комфортные условия проживания, поскольку тесно связана с природными, биологическими и климатическими ресурсами. Определены главные проблемы кризисного состояния сельской экономики в Украине, такие как: агроцентрическая модель сельского развития, низкий уровень занятости, высокий уровень смертности, миграция, разрушенная социальная инфраструктура. Определены основные преимущества развития сельской экономики, главными из которых являются: удовлетворение потребностей сельского населения в товарах и услугах, привлечение их к продуктивной занятости, обеспечение социальной защиты уязвимых слоев населения, накопления социального капитала, повышение экономической устойчивости сельских общин, гармонизация эколого-экономического развития сельских территорий, повышения эффективности хозяйственной деятельности, развитие альтернативных сфер бизнеса.