Розвиток сільських територій України в умовах децентралізації управління: стан, проблеми, перспективи

Abstract

Надмірна централізація влади у межах існуючої системи й технологій державного управління «зверху–вниз» виявилася однією з причин стагнації економіки й занепаду сільських територій. Нагальною необхідністю стало створення стимулів для територіального економічного розвитку, формування системи державного управління на засадах децентралізації, розширення повноважень місцевих органів влади, громадського управління й самоврядування. Відпрацювання організаційно-економічного механізму територіально-самоврядного і галузевого управління комплексним розвитком регіону змінює модель суспільства й відкриває широкі можливості для розвитку Інститутів самоорганізації населення. Дослідження побудовано з використанням методів аналізу й синтезу тенденцій сільського розвитку, законодавчого забезпечення управління регіонального розвитку, динаміки формування об’єднаних територіальних громад, групування громад за критерієм чисельності населення, проблем управління розвитком сільських територій в умовах децентралізації влади, розвитку сільських територій на засадах реалізації концепції «Родова садиба». Визначені на законодавчому рівні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні й організаційні основи державної політики територіального розвитку передбачають розширення повноважень органів місцевого самоврядування для використання внутрішнього потенціалу регіонів й посилення ними відповідальності за результати соціально-економічної та екологічної діяльності. Проте самоуправління й самоврядування залишаються малоефективною ланкою в системі публічного управління, оскільки нині соціальне самопочуття, трудова й політична активність сільського населення знаходиться на пасивно-очікуваному рівні. В управлінських кадрах виникають труднощі в розподілі та адмініструванні бюджету громади, стратегічному баченні перспектив і механізмів забезпечення розвитку громад. Зазначені проблеми значною мірою розв’язує впровадження Концепції «Родова садиба», на основі якої на сільських територіях формуються родові поселення й форма громадського управління. Досвід функціонування родових поселень та публічного управління життєдіяльністю населених пунктів в умовах децентралізації влади й адміністративно-територіальної реформи окреслює перспективний шлях відродження та багатофункціонального розвитку сільських територій.

Чрезмерная централизация власти в рамках существующей системы и технологий государственного управления «сверху–вниз» оказалась одной из причин стагнации экономики и упадка сельских территорий. Насущной необходимостью стало создание стимулов для территориального экономического развития, формирования системы государственного управления на принципах децентрализации, расширение полномочий местных органов власти, общественного управления и самоуправления. Отработка организационно-экономического механизма территориально-самоуправляющегося и отраслевого управления комплексным развитием региона меняет модель общества и открывает широкие возможности для развития институтов самоорганизации населения. Исследование построено с использованием методов анализа и синтеза тенденций сельского развития, законодательного обеспечения управления регионального развития, динамики формирования объединенных территориальных общин, группировка общин по критерию численности населения, проблем управления развитием сельских территорий в условиях децентрализации власти, развития сельских территорий на основе реализации концепции «Родовая усадьба». Определены на законодательном уровне правовые, экономические, социальные, экологические, гуманитарные и организационные основы государственной политики территориального развития предусматривают расширение полномочий органов местного самоуправления для использования внутреннего потенциала регионов и усиления ими ответственности за результаты социально-экономической и экологической деятельности. Однако самоуправление остается малоэффективным звеном в системе публичного управления, поскольку сейчас социальное самочувствие, трудовая и политическая активность сельского населения находится на пассивно-ожидаемом уровне. В управленческих кадрах возникают трудности в распределении и администрировании бюджета общины, стратегическом видении перспектив и механизмов обеспечения развития общин. Указанные проблемы в значительной степени решает внедрение Концепции «Родовая усадьба», на основе которой на сельских территориях формируются родовые поселения и форма общественного управления. Опыт функционирования родовых поселений и публичного управления жизнедеятельностью населенных пунктов в условиях децентрализации власти и административно-территориальной реформы определяет перспективный путь возрождения и многофункционального развития сельских территорий.

Excessive centralization of power within the existing system and technologies of state administration «from top to bottom» was one of the reasons for the stagnation of the economy and the decline of rural areas. An urgent need was the creation of incentives for territorial economic development, formation of a system of public administration on the principles of decentralization, and extension of powers of local authorities, public administration and self-government. The development of organizational and economic mechanism of territorial self-government and branch management of complex development of the region changes the model of society and opens wide opportunities for the development of institutions of self-organization of the population. The research is based on the methods of analysis and synthesis of trends in rural development, legislative provision of regional development management, dynamics of formation of united territorial communities, grouping of communities by population criterion, problems of rural development management in conditions of decentralization of power, development of rural territories on the basis of the implementation of the concept «Family farm». The legal, economic, social, environmental, humanitarian and organizational foundations of the state policy of territorial development, determined at the legislative level, provide for the extension of powers of local self-government bodies to use the internal potential of the regions and increase their responsibility for the results of social and economic, environmental activities. However, self-government and self-government remain an ineffective element in the system of public administration, since today the social well-being, labour and political activity of the rural population are at a passively-expected level. Management personnel have difficulties in allocating and administering the community budget, strategic vision of prospects and mechanisms for community development. These problems largely solve the implementation of the Conception «Family Farm», on the basis of which generic settlements and forms of public administration are formed in the rural territories. The experience of the functioning of generic settlements and public life management of settlements in conditions of decentralization of power and administrative-territorial reform outlines a perspective way of revival and multifunctional development of rural territories.