Токсокароз собак і котів (поширення, патогенез, заходи боротьби)

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню поширення токсокарозу собак і котів, впливу Toxocara canis і Toxocara cati на організм тварин та удосконаленню методів боротьби з цією хворобою. У дослідах було використано 80 білих мишей, 142 собаки та 130 котів. Встановлено, що максимальна контамінація піску дитячих майданчиків яйцями токсокар спостерігається в містах і різко знижується навесні. Найбільше ураження собак і котів токсокарами відмічали серед тварин віком до 6 міс. у жовтні, частіше у асоціації з хворобами заразної та незаразної етіології. Виявлено, що термін інкубації яєць T. canis у лабораторних умовах при температурі 24 0С повинен становити 28 діб. Визначено, що у білих мишей за експериментального токсокарозу та в цуценят і кошенят – за спонтанного, спостерігалися анемія, лейкоцитоз та еозинофілія. Встановлено, що для терапії хворих тварин за токсокарозу доцільно застосовувати поєднання антигельмінтиків з вітамінами А, С, Е та Селеном, що дозволяє досягти прискорення репаративних процесів в організмі. Досліджено, що найбільшим овоцидним ефектом щодо яєць збудників токсокарозу характеризуються розчини кристалу-1000 2,0 % і ветоксу-1000 2,0% за одноразової обробки, розчини бровадезу-плюс 2,0 % і кристалу-900 3,0% – за дворазової обробки з інтервалом 24 год.