Формування засад соціально-економічної та еколого-продовольчої безпеки через ноосферні підходи суспільного розвитку

Abstract

Конференція в Іоханесбурзі в 2002 році «РІО+10» підтвердила, що жоден документ Конференції «РІО – 1992» не був виконаний за минулі 10 років, що головним чином зумовлено рівнем свідомості людей та здатністю брати відповідальність за своє життя та планету в цілому. А. В. Субетто стверджував, що «єдина модель, яка забезпечує сталий розвиток людства, дає стратегію виходу із екологічного тупика Історії у формі першою фази Глобальної Екологічної Катастрофи, яку переживає людство – це керована соціально-природна еволюція на базі суспільного інтелекту та освіченого суспільства». На думку автора, «людство, суспільство на Землі екологічно виживуть, якщо їх буття буде побудоване на принципах прийняття переваги духовних потреб над матеріальними та обмеження матеріальних потреб до рівня мінімально необхідного, що визначається нормативами збереження природи як базису життя на Землі». Іншими словами, «перед вченими, всім мислячим співтовариством... людства стоїть грандіозне завдання становлення нової ідеології, яка б мобілізувала людство на вихід з вже сформованого екологічного тупика Історії, який у внутрішньому соціальному плані є ринково-капіталістичний глухий кут людини, що сповідує першорядну цінність прибутку, задоволення, споживання, егоїстичного індивідуалізму» [14], а ноосферний підхід у забезпеченні буття суспільства є механізмом становлення такої «рефлексивногої свідомості» Людства, що піднімає його розум на рівень Відповідальності за збереження Життя на Землі.