Ординський та Кримський напрями у зовнішньополітичній стратегії Литви (кінець ХІV – кінець ХV ст.)

Abstract

Доба литовської експансії на землі України та тривалого домінування на наших теренах князівських військово-політичних еліт Литви є однією з найменш вивчених сторінок вітчизняної історії. Пояснюється це не тільки невеликою кількістю достовірних джерел тієї епохи, але і деяким зміщенням уваги українських науковців на більш насичений подіями і суто українською проблематикою пізніший період, коли під егідою польських еліт постала могутня конфедерація двох держав – Річ Посполита. Проте останніми десятиліттями, із розгортанням у східноєвропейському дослідницькому середовищі дискурсу щодо суті і змісту влади, держави і державності, цікавість до середньовічного досвіду державного будівництва елітами Великого князівства Литовсько-Руського помітно зросла. У цьому контексті слід згадати ґрунтовні праці Ф. Шабульдо, Р. Петраускаса, Н. Яковенко, О. Толочко, А. Горського, В. Насєвіча, П. Урбанчика, Я. М. Бака та ін.